19 грудня 2025 року українська мистецька спільнота зазнала непоправної втрати. На 77-му році життя зупинилося серце Валерія Михайловича Сирова — відомого графіка, живописця, члена Національної спілки художників України та Почесного громадянина міста Біляївка. Митець не дожив усього три дні до свого дня народження.
Валерій Сиров був не просто художником, а справжнім символом культурного життя Одещини. Майже пів століття він оспівував у своїх роботах красу причорноморського краю, дністровські плавні та тиху поезію провінційного життя, перетворюючи буденність на високе мистецтво.
Шлях до «Дністровської Венеції»
Валерій Михайлович народився 22 грудня 1948 року в селі Здемирове (Костромська область) у родині спадкових ювелірів, що, ймовірно, і заклало в ньому любов до деталі та витонченої форми. Фахову освіту здобув на художньо-графічному факультеті Костромського педагогічного інституту (1973).
У 1977 році доля привела його до України, у мальовниче містечко Біляївка на Одещині. Саме тут, серед розливів Дністра, художник знайшов свій другий дім і невичерпне джерело натхнення. За майже 50 років життя в Україні Сиров став невіддільною частиною місцевої громади, а його майстерня — неофіційним культурним центром міста, куди тягнулися і початківці, і поціновувачі мистецтва.
«Філософ, чарівник, митець»
Творчий діапазон Валерія Сирова вражав своєю широтою. Він віртуозно володів різними техніками: від класичного олійного живопису та акварелі до складної графіки, монотипії та асамбляжу.
Мистецтвознавці та колеги часто називали його стиль «філософським» і «магічним». У його роботах реальність часто перепліталася з казковими сюжетами, а пейзажі дихали особливою, майже містичною тишею. Серед відомих полотен майстра — «Останнє багаття рибалки», «Дорога до храму», «Зимовий пейзаж», «Осінній настрій». Його картини — це не просто зображення природи, це спроба передати душу місця, «genius loci» дністровського краю.
Роботи Валерія Сирова експонувалися на численних національних та міжнародних виставках, зокрема в Італії, Японії, Мексиці та США. Вони зберігаються у музейних фондах України та приватних колекціях по всьому світу.
Людина з великим серцем
Для мешканців Біляївки Валерій Михайлович був більше ніж художником. Його пам’ятають як надзвичайно світлу, інтелігентну та відкриту людину. Він охоче проводив майстер-класи для дітей та молоді, ділився досвідом і завжди знаходив час для спілкування. Звання «Почесний громадянин Біляївки» стало визнанням його величезного внеску в популяризацію міста.
Як повідомляють близькі, митець пішов із життя тихо, уві сні, у власному будинку, який він так любив.
Прощання з майстром
Церемонія прощання з Валерієм Сировим відбулася 21 грудня 2025 року у Свято-Успенському храмі міста Біляївка. Провести художника в останню путь прийшли рідні, друзі, колеги-художники, учні та численні шанувальники його таланту.
Редакція висловлює щирі співчуття родині та близьким Валерія Михайловича. Його картини залишаться живим пам’ятником його таланту, а пам’ять про нього назавжди збережеться в історії українського мистецтва.
Світла пам’ять Маестро.