Українські військовослужбовці голосують на виборчій дільниці неподалік від лінії фронту у районі Авдіївки, Донецька область, Україна, 31 березня 2019 року. (Анатолій Степанов / AFP через Getty Images)
В останні тижні президент Володимир Зеленський почав активно просувати ідею проведення референдуму та можливих президентських виборів безпосередньо після встановлення режиму припинення вогню. Головна мета цих заходів – переконати президента США Дональда Трампа в серйозності намірів України щодо потенційної мирної угоди.
Варто зазначити, що існує низка перешкод для проведення виборів і референдуму до офіційного завершення війни.
Перш за все, Росія жодного разу не дала зрозуміти, що погодиться на припинення вогню. Якщо ж режим тиші все ж буде встановлений, організація виборів у поспіху навряд чи забезпечить їхню чесність, конкурентність та демократичність. Крім того, референдум щодо угоди, яка порушує територіальну цілісність України, буде неконституційним.
«Саме тому це надзвичайно небезпечне питання, і ключовим є довіра громадян України до результатів таких виборів»,
— наголосив народний депутат від опозиційної партії «Голос» Ярослав Юрчишин.
Він додав, що:
«тепер найважливіше — провести вибори, які дадуть змогу сформувати уряд із високим рівнем легітимності, оскільки саме ця влада, ймовірно, вестиме переговори щодо угод між Україною та Росією».
Можлива мирна угода
У листопаді команда Трампа запропонувала 28-бальний план миру, що фактично означав капітуляцію України. План передбачав виведення українських військ із Донбасу, обмеження чисельності Збройних сил України та тимчасову паузу у прагненнях України до членства в НАТО. Згодом план було відкориговано з урахуванням позиції України.
Проте ключове питання — виведення військ із східних регіонів — так і не було врегульоване.
У грудні Зеленський повідомив, що мирний план передбачає проведення президентських виборів в Україні, а його ухвалення буде залежати від ратифікації парламентом або схвалення через референдум. Для реалізації цього необхідно внести зміни до низки законів, зокрема у сфері надзвичайного стану.
Голова фракції «Слуга народу» у парламенті Давид Арахамія 3 січня заявив, що вибори і референдум можуть проходити одночасно — не пізніше 90 днів після запровадження режиму припинення вогню. 7 січня Зеленський зазначив, що у разі досягнення домовленості з Вашингтоном щодо миру, гарантій безпеки та пакету економічної підтримки у січні, законодавчі зміни можуть ухвалити вже у лютому.
Надзвичайний стан і вибори
Надзвичайний стан в Україні, запроваджений із початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, прямо забороняє проведення президентських, парламентських та місцевих виборів. Водночас Конституція України встановлює, що повноваження Верховної Ради продовжуються на період дії надзвичайного стану, але таких норм щодо президентських чи місцевих виборів у документі немає.
Отже, для проведення президентських виборів необхідно або скасувати режим надзвичайного стану, або внести відповідні зміни до законодавства.
Експерти вважають, що найбільш імовірним є варіант проведення виборів після скасування надзвичайного стану. Проведення виборів під час дії надзвичайного стану не вважатиметься демократичним, адже такий режим передбачає обмеження громадянських свобод, зазначила голова українського спостережного центру «Опора» Ольга Айвазовська.
Чи вигідно це Зеленському?
Критики вважають, що Зеленський може використати потенційний референдум для посилення шансів на своє переобрання.
Як зазначив український політолог Володимир Фесенко:
«Якщо референдум проходитиме одночасно з президентськими виборами, для багатьох Зеленський постане як гарантія мирної угоди. Якщо ж на посаді опиниться інша особа, невідомо, чи буде ця угода реалізована навіть у разі її схвалення на референдумі».
Однак якщо населення сприйматиме мирну угоду як капітуляцію, Зеленський може змінити стратегію і виступити проти угоди під час наступних виборів, вважає Фесенко.
Деякі експерти припускають, що Зеленський зовсім не має наміру проводити вибори або референдуми, а його заяви покликані лише заспокоїти адміністрацію Трампа під час переговорного процесу.
Голова комітету з питань зовнішньої політики Верховної Ради та депутат від «Слуги народу» Олександр Мережко пояснив: «Я розумію позицію президента, адже він не може відкрито відмовитися. І з ним потрібно поводитися дуже делікатно, бо ми залежимо від США і не можемо ризикувати відносинами з Трампом».
Збільшення перешкод
Незалежно від мотивації Зеленського, відсутність згоди Росії робить проведення референдуму чи виборів малоймовірним.
«Питання виборів і референдуму значною мірою залежить від того, чи погодяться росіяни на припинення вогню до їхнього проведення».
«Поки що такої домовленості немає. Якщо вона не з’явиться, то проведення цих заходів здається надзвичайно малоймовірним».
— зауважив Фесенко.
Іншою проблемою є складнощі зібрати в парламенті достатню кількість голосів як для ратифікації суперечливої мирної угоди, так і для ухвалення закону про проведення виборів і референдуму.
Як зазначив Юрчишин, «наразі навіть за розгляду досить рутинних законопроєктів без серйозних зацікавленостей вони ледве долають 160–170 голосів. Виникає запитання, звідки взяти решту». Для ухвалення закону необхідно щонайменше 226 голосів, а для внесення змін до Конституції — 300.
У разі, якщо мирна угода буде сприйматися як суперечлива, депутати можуть уникати голосування через страх бути звинуваченими у зраді, додав Юрчишин.
Підтримка ідеї виборів та референдуму в партії Зеленського досі слабка.
Як заявив Мережко, «референдум можна провести, можливо хтось і проголосує “за”, але для внесення змін до Конституції, які порушують територіальну цілісність, це нереально. Тому на проведення референдуму з цього питання взагалі нема сенсу».
Він зазначив, що мирну угоду можна ратифікувати парламентом, а от проводити референдум з цього приводу — недоцільно.
«З огляду на логіку та правові аспекти наразі немає сенсу проводити референдум».
«Що стосується виборів, це надзвичайно ризиковано і може розколоти країну».
— додав політик.
Нардеп із фракції «Слуга народу» Микита Потураєв погодився з такою позицією, зазначивши, що «референдум суттєво ускладнить внутрішньополітичну ситуацію».
«Це може поставити під загрозу соціально-політичну стабільність, бо в суспільстві існує глибокий розділ щодо територіальних питань та інших тем. У таких умовах винесення таких делікатних питань на референдум є потенційно дуже ризикованим»,
— пояснив він.
Чесні та конкурентні вибори?
Існують також сумніви у тому, що вибори під час війни, організовані поспіхом, можуть бути чесними та демократичними.
Особливу тривогу викликають обмеження свободи слова у режимі надзвичайного стану та відсутність доступу опозиції до ЗМІ.
Експерти та аналітики погоджуються, що вибори та референдум будуть можливі лише за умови стійкого припинення вогню на тривалий період. Айвазовська заявила, що підготовка виборчої інфраструктури потребує близько дев’яти місяців.
Серед прихильників проведення виборів у воєнний час також розглядають ідею електронного голосування задля безпеки. Після повномасштабного вторгнення 2022 року мільйони українців покинули країну, тому онлайн-голосування могло б стати зручним способом для них взяти участь у виборах.
На підтримку такої ідеї 18 грудня виступив і сам Зеленський, заявивши, що підтримує можливість онлайн-голосування для українців, які проживають за кордоном.
Проте експерти вважають, що електронне голосування, навіть у комбінації з традиційним, не можна вважати прийнятним через ризик маніпуляції результатами та сумнівність прозорості та чесності процесу.
«Електронне голосування не є безпечним, а таємниця виборчого волевиявлення не гарантується»,
— наголосила Айвазовська.
Ще одним ризиком може бути спроба Росії зірвати або сфальсифікувати вибори, вважають Айвазовська та Юрчишин.
Неконституційний референдум?
Окрім цих загроз, існують і правові перепони.
Конституція України забороняє внесення змін, які спрямовані на «ліквідацію незалежності та порушення територіальної цілісності» країни. Цей пункт фактично виключає юридичне визнання українських територій як російських.
Водночас цю норму можна тлумачити й ширше, блокуючи менш радикальні кроки — як наприклад, виведення українських військ із Донбасу чи «де-факто» визнання цих територій російськими.
Фесенко та Айвазовська зазначили, що перед проведенням будь-якого референдуму такі положення мають бути розглянуті Конституційним судом.
Слід зауважити, що суд може зіткнутися із проблемою відсутності кворуму, оскільки із 18 посад у Конституційному суді наразі заповнено лише 12.
Існує ще одна складність: чинне законодавство вимагає, щоб явка на референдумі становила щонайменше 50% для визнання його результатів дійсними.
Айвазовська вважає, що забезпечити таку явку практично неможливо через те, що значна частина внутрішньо переміщених осіб та біженців за кордоном не зможе взяти участь у голосуванні.
Головне ж залишається без відповіді.
За словами Юрчишина:
«жодні вибори, референдуми чи інші форми волевиявлення, які можна трактувати як процес зміни влади, не можуть проводитися до публічного оголошення завершення війни і скасування режиму надзвичайного стану».