Продовжуючися ракетні та дронові обстріли російською армією українських міст і селищ, основне навантаження з підтримання роботи сервісів та допомоги громадам у відновленні все більше лягає на плечі громадських організацій поряд із державними та місцевими органами влади.
Нове всеукраїнське дослідження засвідчує, що 76% таких організацій залишаються активними незважаючи на недостатнє фінансування, співпрацюючи з громадами, аби допомогти людям оговтатися після ударів, отримати доступ до базових послуг і відновити відчуття нормальності в умовах війни.
«Суть громадських організацій полягає у представленні та захисті інтересів конкретних груп. У цій сфері цивільний сектор часто виявляється найефективнішим та найгнучкішим учасником у порівнянні з державою чи місцевою владою»,
— зазначив Віктор Лях, президент Фонду Східної Європи, під час презентації дослідження 11 грудня.
Зростаюча роль громадянського сектору також підтверджується зростаючим попитом на діяльність відповідних організацій. За даними, наведеними Віктором Ляхом, кількість новостворених громадських та благодійних ініціатив в Україні за минулий рік збільшилася на 200%, що свідчить про те, що дедалі більше людей активно долучаються до допомоги своїм громадам у подоланні наслідків війни.
Пріоритет – люди
Дослідження показує, що громадські організації найактивніші у сферах, де людські зв’язки мають вирішальне значення.
- Відновлення соціальної згуртованості — найбільш поширена сфера діяльності: 81,1% організацій підтримують інтеграцію внутрішньо переміщених осіб, реінтеграцію ветеранів, організовують громадські заходи, а також докладають зусиль до відновлення довіри між місцевою владою та мешканцями.
- Відновлення доступу до основних послуг. Майже половина опитаних організацій працюють над тим, щоб люди мали змогу отримувати медичну допомогу, освіту, адміністративні послуги та психологічну підтримку безпосередньо у своїх громадах. Часто вони співпрацюють із місцевими органами влади для забезпечення цих послуг.
Особливу активність демонструють організації, що працюють у територіальних громадах на лінії фронту. Працюючи в умовах постійної загрози, вони реалізують більшу кількість проєктів, охоплюють ширший спектр напрямків діяльності і особливо зосереджуються на гуманітарній допомозі, оскільки саме на них покладається забезпечення нагальних потреб населення.
Уже меншою є участь у сферах, що потребують значних технічних або фінансових ресурсів:
- Лише 6,5% громадських організацій беруть участь у безпосередньому відновленні інфраструктури.
- 4% займаються оцінкою збитків, завданих війною.
- Залученість у сферу екологічного та економічного відновлення виявляється ще нижчою.
Обмеження
Аналітики оцінювали рівень стійкості організацій за п’ятьма напрямами:
- Людський потенціал
- Фінансова спроможність
- Матеріально-технічне забезпечення
- Експертна компетентність
- Комунікаційна ефективність
Найсильнішим виявився напрям комунікації: 75,2% опитаних відмічають достатній рівень взаємодії з місцевою владою, жителями, бізнесом та медіа.
Експертна спроможність також висока — 72,6% мають необхідні знання для сприяння процесам відновлення. Втім, особливо у прифронтових районах, зростають побоювання щодо якості та безперервності цієї роботи. Один із респондентів із Миколаєва анонімно зазначив: «У нас зараз менеджери грантів, які навіть не закінчили університет, якість проєктних пропозицій значно знизилася».
Людський ресурс перебуває під значним тиском: 61,2% зазначають про достатню кількість працівників або волонтерів, однак вигорання та кадровий дефіцит і надалі послаблюють їхню операційну спроможність. Заступник керівника громадської організації з Чернігова на умовах анонімності поділився: «Найбільша наша проблема – людські ресурси. Спостерігається реальний відтік молоді та активістів».
Найвразливішою ланкою є фінансова стійкість: 76,2% організацій сигналізують про брак коштів. При цьому громадські організації, що працюють у прифронтових регіонах, значною мірою залежать від міжнародної підтримки, а організації в тилових зонах демонструють більш диверсифіковані джерела фінансування, поєднуючи донорську допомогу, кошти місцевих бюджетів і самоокупність через пожертви.
Регіональні відмінності
Дослідження також виявило певні регіональні контрасти у діяльності та ресурсній базі громадських організацій:
- Організації, які працюють у прифронтових громадах, найбільш активні та ресурсоздатні у розвитку проєктів, попри значний тиск і складні умови діяльності. Вони частіше займаються безпосереднім наданням послуг і гуманітарною допомогою.
- Організації із центральних регіонів, що перебувають у більш безпечних географічних умовах, виявляють найнижчий рівень фінансової стабільності й найменш активно залучаються до масштабних відновлювальних заходів. Їхня діяльність частіше обмежується формами «м’якої» підтримки — комунікацією та інформаційним супроводом.
- Організації на тилових територіях мають порівняно кращі умови: більшу фінансову гнучкість і багатший досвід співпраці з різними фінансовими джерелами, що дозволяє їм ефективно працювати та стабільно залучатися до планування відновлення.
Інформація про дослідження
Дослідження було проведено в межах проєкту Impulse Фонду Східної Європи спільно з Міжнародним фондом «Відродження». Воно базується на анкетуванні понад 200 керівників громадських організацій та шести фокус-групах, що охоплюють Україну, включно з прифронтовими та тиловими регіонами. Проєкт отримав підтримку від урядів Норвегії та Швеції.